Вечірній Підсумок
Головне за день в Україні
Реклама

« До випуску

7 березня 2022: дипломатичний трек і рішення Будапешта

Аналіз того, як у перший тиждень повномасштабного вторгнення поєднувалися анонсована зустріч у Анкарі, посередницькі зусилля та жорсткі заяви Москви.

Станом на 7 березня 2022 року дипломатичні події довкола російського вторгнення в Україну розвивалися одночасно з бойовими діями. Того дня оголосили, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба проведуть у четвер в Анкарі тристоронню зустріч із міністром закордонних справ Туреччини Мевлютом Чавушоглу. Це мала бути перша зустріч між Росією та Україною на рівні кабінету міністрів від початку вторгнення.

Анкара як майданчик

Анонс став логічним продовженням подій попередніх днів. 6 березня президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган закликав президента Росії Володимира Путіна оголосити припинення вогню. За повідомленнями, Путін відповів, що готовий до діалогу, але застеріг: спроби затягнути переговори можуть їх зірвати. Він також вимагав, щоб Україна припинила бойові дії, аби військова кампанія завершилася.

Тож перед зустрічею сторони підходили до неї з несумісними акцентами: Анкара говорила про припинення вогню, а Москва пов’язувала завершення кампанії з тим, що Україна має припинити опір.

Кілька каналів посередництва

Турецький напрям був не єдиним. 5 березня прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннетт зустрівся в Москві з Путіним, щоб обговорити вторгнення та можливе припинення вогню. Він став першим світовим лідером, який особисто зустрівся з Путіним після початку вторгнення. Наступного дня Беннетт заявив, що Ізраїль намагатиметься посередничати між Україною та Росією, навіть якщо спроби виявляться безуспішними. Міністр закордонних справ Киргизстану Руслан Казакбаєв 5 березня висловив підтримку будь-яким зусиллям із посередництва.

У розмові з президентом Франції Еммануелем Макроном 6 березня Путін заявив, що Росія більше не атакуватиме атомні електростанції, і висловив відкритість до тристоронньої зустрічі Росії, України та Міжнародного агентства з атомної енергії.

Жорстка риторика паралельно з переговорами

Поки тривали ці контакти, Москва озвучувала жорсткі позиції. 5 березня Путін заявив, що західні санкції схожі на «оголошення війни», а спроби запровадити над Україною безпольотну зону можуть призвести до «катастрофічних наслідків» для світу. Того ж дня він підписав указ, який дозволяє розраховуватися в рублях за суверенними й корпоративними боргами перед кредиторами з «недружніх країн» за курсом Центрального банку Росії; перелік таких країн мали визначити протягом двох днів. Путін також заявив, що на Донбасі з 2014 року загинули близько 13–14 тисяч людей.

На тлі переговорних сигналів тривали й удари. 6 березня президент України Володимир Зеленський повідомив, що міжнародний аеропорт «Гавришівка» у Вінницькій області «повністю зруйновано» після удару вісьмома російськими балістичними ракетами.

Рішення Будапешта

У день, якому присвячено цей огляд, 7 березня, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан підписав указ, що дозволяє розміщення військ НАТО на заході країни та транзит летальної зброї територією Угорщини до інших держав-членів НАТО. Водночас указ не передбачає дозволу на постачання зброї через угорську територію до України. Таким чином, рішення розмежувало підтримку союзників по НАТО та допомогу Києву.

Що це означало

Підсумок 7 березня 2022 року виглядав так: з’явилася конкретна дата й місце першої міністерської зустрічі сторін, а посередницькі контакти охоплювали щонайменше Туреччину, Ізраїль і Францію. Водночас публічні заяви Путіна містили умови й застереження, а рішення Угорщини показало, що навіть усередині НАТО підходи до військової допомоги Україні не були однаковими. Результат зустрічі в Анкарі на той момент був невідомий.

Також у випусках

Реклама
Реклама